Barnet Trades Union Council (Barnet TUC) стала голосом громади Барнета. Вона послідовно боролася за права працівників і проти руйнування суспільних послуг. Її діяльність об’єднала профспілки, місцеві групи та активістів, сформувавши рух, який здатен змінювати політичний ландшафт району. Далі на london-yes.
Історія заснування та розвитку Barnet TUC
Barnet Trades Union Council сформувалася тоді, коли Барнет мав виразний промисловий характер. Її ядром були місцеві активісти, які підтримували профспілки та прагнули захищати державні послуги й умови праці. Організація виконувала роль майданчика для обміну новинами, досвідом і поглядами щодо профспілкової діяльності, а також зосереджувалася на ширших соціальних темах. Проте на початку 1990-х років вона фактично припинила своє існування, залишивши прогалину у місцевому громадському та профспілковому житті.
Новий етап в історії Barnet TUC розпочався у 2007 році. Саме тоді у Hendon Town Hall було офіційно заявлено про її відновлення. Поштовхом до повернення профспілкової активності став марш працівників доглядової сфери Fremantle, що відбувся 10 листопада. Після демонстрації у Бернт-Оуку відбулася публічна зустріч, де працівники наголошували, що їхній протест це не лише боротьба за зарплати, а й за майбутню пенсійну безпеку та гідні умови життя після виходу на заслужений відпочинок.
22 квітня 2008 року відбулося перше загальне засідання Barnet TUC. На зустрічі виступили представники конфлікту доглядачів Fremantle, ініціативи «Hope Not Hate», а також профспілок PCS і RMT. До роботи долучилася й Greater London Association of Trade Union Councils. За результатами засідання було сформовано новий виконавчий комітет, який узяв на себе роль координатора місцевої профспілкової діяльності. Уже 11 листопада 2008 року понад 300 мешканців Барнета та працівників місцевої влади відвідали публічне засідання у North London Business Park. Під час заходу учасники обговорили плани міської ради щодо подальшого розвитку й реформ, а також виробили позицію профспілкової спільноти щодо цих змін.
10 лютого 2009 року відбулося перше щорічне загальне зібрання нової епохи Barnet TUC. Справжнім потрясінням для профспілкового руху став ранок 28 серпня того року. Барнет опинився на першій шпальті The Guardian, де публікація описувала район як полігон для радикального «бюджетного» підходу до управління. Задекларований як перетворення ради на стратегічний центр, проєкт «Future Shape» передбачав передання більшості ключових служб на аутсорсинг приватним компаніям. Попри величезні кошти, витрачені на консультантів, з’ясувалося, що на ринку дуже мало компаній, здатних забезпечити комплексні та стабільні послуги у необхідних масштабах.
На другому щорічному зібранні Barnet TUC у 2010 році ключовим спікером став Мік Шоу, президент Fire Brigades Union. Осінь того року принесла новий спалах громадського невдоволення. 14 вересня мешканці Барнета, обурені політикою Лінн Гілланз та місцевих консерваторів, вийшли на вулиці єдиним фронтом. Поруч йшли профспілківці, працівники ради, сім’ї з дітьми, громадські організації та люди, які ніколи раніше не брали участі у протестах. Його причинами стали загроза закриття бібліотек, утиски працівників та приватизація під прикриттям моделі «easyCouncil».
Hendon Town Hall
Визнання та значення діяльності Barnet TUC
Barnet TUC зуміла не лише повернути свою присутність, а й мобілізувати працівників, громаду та громадські організації. Вона систематично порушувала питання расизму, соціальної нерівності та прав людини, роблячи їх частиною місцевого громадського порядку денного. Бувши членом Greater London Association of Trade Union Councils та національного Trades Union Congress, рада отримала офіційний статус і включення до ширшої мережі профспілкових структур.
