В історію Великої Британії, зокрема Лондона, назавжди вписане ім’я політика Вільяма Вілберфорса. Він відомий як лідер руху за скасування работоргівлі. Він присвятив свою діяльність боротьбі за соціальні реформи, які змінили історію країни.
Життєвий шлях політика є прикладом того, як натхнення однієї людини можливо вплинути на хід історії, змінивши долю мільйонів. Вілберфорс залишається прикладом поєднання політичної діяльності, віри та гуманізму. Далі на london-yes.
Ранні роки та навчання
Вільям Вілберфорс народився 24 серпня 1759 року в Кінгстон-апон-Галл, але його політична робота була зосереджена в Лондоні. Його родина належала до заможних сімей, що дало хлопцю гарні можливості. Батько створив сімейні статки на морській торгівлі з країнами Балтії. Також він два рази був мером Галла.
Вілберфорс здобував освіту в гімназії Галла, і йому подобалося вчитися у школі. У 1768 році його батько помер, а матері було важко виховувати дев’ятирічного сина, тому його відправили до тітки у Лондон. Проживаючи у великому місті, він познайомився з євангелізмом, що сформувало його світосприйняття. У Лондоні він здобував освіту у школі в Путні й досить сильно прив’язався до своїх родичів. Проте у віці 12 років мати повернула його в Галла, адже хотіла бачити сина вихованим в традиціях англіканської церкви.
У 18 років Вілберфорс вступив до коледжу Святого Іоанна Кембридзького університету, де познайомився з Вільямом Піттом, який пізніше став прем’єр-міністром і близьким другом. Смерть дідуся й дядька зробили Вілберфорса забезпеченим і дуже вчитися він не бажав, тому він поринув у соціальне студентське життя, захоплюючись політичними дебатами, театрами та клубами. Під час навчання юнака вирізняло красномовство та лідерські якості, які допомогли йому після випуску балотуватися до парламенту. Щедрий, дотепний та гарний співрозмовник, Вілберфорс був популярною особистістю. Попри відсутність великого інтересу до навчання він зміг скласти іспити та здобув ступінь бакалавра мистецтв, а пізніше й магістра мистецтв.
Політична робота
Політична кар’єра Вільяма Вілберфорса почалася ще в університеті. Ще у 1780 році він і Пітт увійшли в Палату громад і згодом стали підтримувати парламентську реформу й емансипацію римсько-католицької церкви. Його знали за незалежний погляд на політику та тим, що Вілберфорс не приєднався до жодної партії. Його дім у Лондоні став осередком політичних і релігійних дискусій, як-от “Клемпська секта” — євангелісти, які виступали за реформи.
Великою роботою Вілберфорса була боротьба за скасування работоргівлі. У той період Велика Британія була залучена до Міжнародної работоргівлі, хоч і не було таких великих плантацій як в США. Велика Британія розбагатіла на цьому бізнесі, адже переправляли в Африку мідь, тканину, зброю та боєприпаси. Ці матеріали обмінювали на африканських рабів, яких відправляли в США і Карибський басейн. Вторговані кошти власники плантацій використовували для покупки цукру, рому, бавовни, які доставляли назад у Велику Британію. У 1787 році Вілберфорс приєднався до руху “Суспільство за скасування работоргівлі”. Він часто зустрічався з Томасом Кларксоном, щоб обговорити проблеми пов’язані з рабством, включно з жахливими умовами рабів та відсутністю прав людини.
Щороку політик вносив до парламенту законопроєкти про заборону работоргівлі, а для цього йому треба було долати перепони від впливових людей. У 1807 році парламент ухвалив Акт скасування работоргівлі, що стало перемогою Вілберфорса. Чоловік на цьому не зупинився й почав кампанію за повне звільнення рабів.
З часом здоров’я політика погіршувалося, але він був відданим своїй справі. Підтримуючи роботу Британського товариства боротьби з рабством, писав листи та консультував молодих аболіціоністів. Також політик виступав за інші реформи, зокрема за освіту бідним та поліпшення умов у в’язницях. Нарешті, коли вже Вілберфорс відійшов від політики, у 1833 році парламент ухвалив Закон про скасування рабства. Законом було проголошено звільнення всіх рабів Британської імперії. На той час політик вже був прикутим до ліжка й посміхнувся, коли дізнався, що справа його життя нарешті здобула перемогу. Три дні потому він помер — це було 29 липня 1833 року. Політик був похований у Вестмінстерському абатстві.
Спадщина політика
Через п’ять років після смерті Вільяма Вілберфорса його сини опублікували п’ятитомну біографію батька, а потім і збірку його листів. Ім’я державного діяча відоме не тільки у Лондоні, а й у всій країні, як символ боротьби за права людини. Музей Лондона проводить виставки, які присвячують його ролі в аболіціонізмі. Пам’ятник у Вестмінстері нагадує про внесок Вілберфорса у політичну роботу міста та всієї країни.Отже, Вільям Вілберфорс нерозривно пов’язаний з Лондоном, де він брав участь у тривалій політичній боротьбі. Його робота щодо скасування работоргівлі зробила політика символом волі та боротьби за свободу. Він легко знаходив союзників, вмів переконувати й ніколи не зраджував власних ідеалів, саме тому його ім’я залишилося в історії.