Лондон демонстрував потужність і незламність під час Другої світової війни. Звісно, велику роль відіграло вдале географічне положення країни. Це надало змогу отримати найважливіше – час для підготовки та вирішення подальших кроків. До того ж Велику Британію було не так просто атакувати (існувала неможливість проведення наземних боїв). Проте нацистською армією були залучені інші шляхи. Тож країна, а зокрема столиця неодноразово зазнавала масованих обстрілів. Обриси міста під час атак важко уявити. Це жахіття, які ніколи не мають повторюватися. Мешканці споглядали пожежі та задимлення, а потім виходили на вулиці, всипані уламками. Чи бачили те саме німецькі солдати? Як виглядали події їх очима? Далі на london-yes.
Серйозна підготовка до обстрілів
Зрозуміло, що наступальні дії були якнайкраще продумані військовим керівництвом тогочасної Німеччини. Йшлося про надзвичайно серйозну підготовку, яка в подальшому надала можливість за короткий час захоплювати цілі країни. Як вже зазначалося вище, ситуація з обстрілами Великої Британії виглядала інакше. Для проведення операцій німці, перш за все, залучили повітряні сили Люфтваффе.
До того ж підготовка включала розробку радіонавігаційних пристроїв, які були точнішими за британські. Загалом німецькі повітряні сили використовували три основні системи. Вони дозволяли орієнтуватися вночі та знаходити цілі з літака. Першою найбільш поширеною системою була Knickebein. Встановлення двох антен (вони оберталися) на наземних станціях надавало можливість досягати перетину їх променів над ціллю. Системи X-Gerät і Y-Gerät були складнішими, тому використовувалися спеціально навченими екіпажами. Y-Gerät взагалі була автоматичною системою відстеження променя. Тож авіаційні нальоти на Лондон відрізнялися раптовістю, були чітко спланованими і проводилися максимально підготовлено та професійно.
Неухильне виконання наказів і місто у вогні
Попри серйозну підготовку німецькі солдати не завжди розуміли цілі, яких прагнуло досягнути керівництво. На початку війни Німеччиною було заплановано повністю знищити британські військові сили. Проте через війну одразу на декількох напрямках Люфтваффе почали програвати бої в повітрі. З часом цілі змінилися і німецькі літаки атакували звичайні міста (найбільше Лондон). Члени екіпажів виконували накази і тільки здогадувалися про свою місію. Більшість припускала, що таким чином Адольф Гітлер намагався підірвати моральний стан цивільних та схилити Велику Британію до переговорів.
Льотчики бачили Лондон зовсім з іншого ракурсу, ніж його мешканці. Наприклад, член екіпажу Junkers Ju 88 описав у своєму щоденнику побачене 1940 року, як широку рухому смугу. У небі, де перебував його літак, здіймалася величезна хмара диму та попелу, по всьому місту були осередки пожеж. Чоловік навіть припустив, що унизу, мабуть, жахливо. Однак про можливість співчуття льотчиків до мешканців можна тільки здогадуватися.
Спогади військовополонених
Найбільш вражають спогади солдат, яких утримували в полоні. Наприклад, у розповідях Клауса Бера, який перебував в англійському Springhill Camp у 1945 році, можна простежити поєднання образ на керівництво Німеччини, суму та тривоги за домом і тотального розчарування. У його щоденнику було описано прихід весни: довгі, теплі дні, Великдень та водночас наближення військ СРСР до його рідного дому. Тут можна побачити неспроможність допомогти родині та усвідомлення жалюгідного становища країни. Згадки солдата про звичайне життя, про власну справу, якою його родина займалася понад сто років, змушує замислитися над силою, що використали диктатори. Адже звичайні слова та заклики переконали цілу націю в правильності вчиняти насильство.