Усім відомо, що Велика Британія брала активну участь у Другій світовій війні, хоча безпосередньо на території країни не велося наземних бойових дій. Британські солдати демонстрували успіх в морі та частково в повітрі, але столиця постійно зазнавала масованих ударів. Водночас Лондон відігравав величезну роль у системах зв’язку, постачання зброї, дипломатії, підготовки військових тощо. Відповідно під час проведення воєнних операцій також постало питання щодо утримання військовополонених. Одним з найвідоміших місць їх перебування став Camp 144, що розташовувався неподалік центрального Лондона. Якою є історія табору та що відрізняло його від інших? Далі на london-yes.
Місце розташування та історія створення
Camp 144 розташовувався на території, де знаходиться сучасний National Archives в К’ю. З квітня по серпень 2024 року у будівлі архіву проходила виставка, присвячена висвітленню особливостей умов перебування військовополонених у таборі. Така тимчасова інсталяція демонструвала різноманітні фото, де можна було детальніше розглянути одяг, харчування та розваги. Організація виставки стала можливою завдяки зображенням, взятим з Ministry of Information Second World War Official Collection.
Сам табір створили через декілька років після початку Другої світової війни. Це місце було призначене виключно для італійських військовополонених. У 1945 році в Camp 144 утримували приблизно 2300 осіб. Їх залучали до робіт різного характеру. Італійські військовополонені могли працювати як на місці та територіях поблизу, так і в центральному Лондоні. Найбільш розповсюдженою роботою залишалося розчищення вулиць після бомбардувань та відновлення пошкоджених об’єктів.
Як було зазначено вище, військовополонені цього табору мали змогу працювати в різних місцях. Це означало також те, що вони мали більшу свободу порівняно з людьми, яких утримували в інших таборах. Після капітуляції Італії в 1943 році ставлення до більшості полонених солдат цієї країни дещо змінилося. На прикладі Camp 144 можемо побачити, що їм дозволялося у вільний від роботи час виходити за межі табору на відстань до 5 миль. До того ж вони могли відвідувати місцевих жителів, але за умови запрошення. Таким чином зазвичай ввечері чоловіків можна було побачити на вулицях. Одним з найпопулярніших місць для зібрань був Kew Bridge. Хоча варто також згадати про наявність заборон. Наприклад, військовополоненим не дозволялося відвідувати музеї, театри та кіно.
Сутички в історії табору
Оскільки розваг у самому таборі не було, італійці майже щовечора (з 19:00 до 22:00) збиралися в пабі Boathouse. Часто вони знаходили спільну мову з місцевими, але траплялися і неприємні інциденти. Один з них трапився у червні 1945 року. Це була бійка між італійцем і британцем. Обоє отримали ножові поранення, а підґрунтям ймовірно стало залицяння в’язня до місцевої жінки. Загалом, місцеві жителі часто звинувачували італійських військовополонених у домаганнях. Проте поліція зводила ці звернення нанівець. Тож складно сказати, чи були подібні любовні інтриги взаємними.
Інша подібна сутичка (яка була найбільш масштабною) трапилася через декілька днів, 30 червня 1945 року. Тоді декілька десятків італійських військовополонених зазнали нападу. Причиною сутички ймовірно став запуск феєрверку поряд з групою в’язнів. Мабуть, вони сплутали його з пострілами. Результатом стало те, що поліції вдалося запобігти масштабної бійки, адже після інциденту на мосту з обох сторін збиралися сотні чоловіків. Проте більше бійок і непорозумінь не виникало, а у червні-липні 1946 року італійці покинули табір назавжди.