Стати не лише бомбостійкою фортецею, але й центром військово-морських комунікацій Великої Британії вдалося Адміралтейській цитаделі. Вона втілила дух опору та стратегічної підготовки країни напередодні та під час Другої світової війни. Далі на london-yes.
Історія заснування та розвитку Адміралтейської цитаделі
У 1939 році Міністерство праці Великої Британії побудувало Адміралтейську цитадель за проєктом Вільяма Форсайта. Вона була створена у відповідь на потребу забезпечити надійний командний та оперативний центр для Британського адміралтейства під час Другої світової війни. Старе приміщення організації розташовувалося неподалік, але не могло гарантувати належного захисту від повітряних атак.
Функціональність Адміралтейської цитаделі вражала своєю брутальною практичністю. У разі німецького вторгнення вона мала виконувати роль фортеці, здатної протистояти атакам ворога. До основних архітектурних особливостей будівлі належали фундамент завглибшки 9 метрів, бетонний дах завтовшки 6 метрів та система тунелів до Вайтголла. Додатково маючи спеціальні петлеподібні отвори для розміщення гармат, вона була здатна зберігати неприступність під час сухопутного вторгнення.
Попри свою стратегічну важливість, архітектурний вигляд Адміралтейської цитаделі викликав суперечливі оцінки. Вінстон Черчилль у своїх мемуарах гостро критикував її зовнішній вигляд, називаючи «величезною потворою, яка заважає параду кінної гвардії». Так, функціональність будівлі повсюдно переважала над естетикою з огляду на воєнний час.
У ніч на 16 квітня 1941 року стара будівля Британського адміралтейства зазнала трьох прямих влучень. У результаті було пошкоджено зал засідань та південний фасад. Натомість секретність нової Адміралтейської цитаделі була першорядною. На початковому етапі пресі навіть забороняли визнавати її існування. Додатковий рівень маскування забезпечував газон на даху будівлі, який приховував її від можливого виявлення з повітря.
У вересні 1945 року контрадмірал Роберт Діксон під час свого радіовиступу розповів про внутрішнє життя Адміралтейської цитаделі. Він згадував, що якби хтось спустився туди, то побачив би дівчат, які працювали на телепринтерах, обслуговуючи всі військово-морські штаби у Великій Британії та Європі. Лише за один тиждень вони були здатні опрацювати понад 1,3 мільйона груп шифрів. Так, чоловік описав будівлю як величний лабіринт машин і конвеєрних стрічок.
Після Другої світової війни Адміралтейська цитадель стала об’єктом регулярної критики. Знесення було непростим варіантом — роздроблення товстих стін і глибоких фундаментів виявилося б надто дорогим. Так само облицювання портлендським каменем було відхилено через фінансові обмеження. Оскільки повзучі рослини вже почали обплітати фасади, найреалістичнішим рішенням стало озеленення споруди.
У мирний час Адміралтейська цитадель поступово втрачала свою військову значущість. Її простори використовували як тренувальний центр, склад, а пізніше — осередок опрацювання даних. Зрештою, будівля опинилася у повсюдному підпорядкуванні Міністерства оборони та почала функціонувати як центр зв’язку під назвою MARCOMM COMCEN.
Flickr
Визнання та значення діяльності Адміралтейської цитаделі
Цитадель Адміралтейства утвердилася не лише як фортифікаційна споруда, але і як складний інформаційний вузол. У результаті вона забезпечила життєво важливі комунікації збройних сил країни у критичний період світової історії. Так, будівля пройшла шлях від суворої військової споруди до сучасного комунікаційного центру. Зважаючи на свою історичну цінність, вона була занесена до списку пам’яток архітектури II ступеня.
Flickr