Історія Лондона не була б такою цікавою, якби жінки не брали участь у політичній боротьбі. Їхні здобутки є значними й відіграли важливу роль у житті міста та країни, змінивши хід подій у минулому. Далі на london-yes.
Жінки-політикині були особливо відважними, розумними. Вони не боялись переслідувань, погроз чи влади чоловіків, а вперто рухались до власних цілей. Мова йде про роботу від місцевої політики до керівних посад на національному рівні. Вони ввійшли в історію й надихають інших жінок боротися, шукати правду, відстоювати власні позиції та не боятись йти вперед.
Важливість роботи жінок-політикинь
Перш ніж розповісти про відомих жінок-політикинь Лондона, варто підкреслити значення роботи жінок на політичній арені. В усі часи потрапити у політичний світ жінці-кандидатці зовсім непросто. Особливо важко було кілька десятиліть тому, бо вважалось, що лідерство має бути суто чоловічою позицією. Боротьба з гендерною нерівністю йде досить давно і в певний момент жінки не дозволили себе дискримінувати. Дівчат заохочували балотуватись на високі посади, приймати рішення та відстоювати власну позицію.
Труднощі, з якими жінки зіштовхувалися під час роботи були пов’язані з гендерною нерівністю, браком фінансування, але мужні політикині ніколи не здавалися й не залишали своїх мрій. Врешті суспільство визнало, що жінки можуть керувати.
Перша жінка прем’єр-міністр Маргарет Тетчер
“Залізна леді” — найсуперечливіша прем’єр-міністрка Великої Британії. Понад два десятиліття вона служила в Консервативній партії й залишилась назавжди цікавою постаттю в європейській політиці. Вона змогла оживити економіку, реформувати застарілі інститути та вдихнути нове життя у зовнішню політику країни.
У віці 25 років балотувалась від консервативної партії на виборах 1950-1951 року у Дартфорді й привернула увагу людей як наймолодша жінка-кандидат. Хоч тоді вона програла, але її кампанія привернула увагу преси й дівчина зрозуміла, що передвиборчі перегони це її стихія. До 1961 року Маргарет Тетчер працювала на незначній посаді у консервативному опозиційному уряді Гарольда Макміллана як молодшого міністра у Міністерстві пенсійного забезпечення та соціального страхування. Потім працювала у тіньовому кабінеті міністрів. Вона вміла відстоювати власну позицію та створити враження стабільності та влади у парламенті.
У 1979 році Маргарет Тетчер стала прем’єр-міністром Сполученого Королівства. Її партія змінила напрям роботи британської політики та впровадила радикальні економічні реформи. Зміцнення ринку праці, приватизація державних підприємств, зробили її особистість легендарною, хоч політика була суперечливою. Вона боролася за безпеку та міжнародне визнання Великої Британії на світовій політичній арені та відстоювала британські інтереси у часи Холодної війни.
Хоч Тетчер критикували через жорсткі реформи, її вплив на політику Лондона та всієї країни був великим. Тетчер стала першою жінкою, що обійняла найвищу політичну посаду, а це стало важливим моментом для майбутнього жінок у політиці.
Фіона Твайкросс
Серед видатних політикинь Лондона є Фіона Твайкросс. Вона залишила слід в історії міста, бо її робота була спрямована на підтримку громад, покращення житлової інфраструктури та міського середовища для молоді, підвищувати участь жінок у політичних процесах.
До свого обрання членом Лондонської асамблеї жінка працювала головою управління в “Diabetes UK”, керувала благодійними кампаніями, волонтерами. Фіона Твайкросс важливою людиною у політичному житті Лондона, бо була першим заступником мера Лондона з питань пожежної безпеки та відновлення, після того, як очолила комісію з планування надзвичайних ситуацій.
З 2012 по 2020 роки Фіона Твайкросс працювала у Лондонському парламенті. Вона очолювала кампанії, зокрема розслідування Лондонської асамблеї, яке присвятили зростанню продовольчої бідності у Лондоні. Після цього Лондон визнали мегаполісом без голоду. Вона критикувала Бориса Джонсона за низькі зарплати у місті та бідність. Також політикиня очолювала кампанію по боротьбі зі скороченням витрат на екстрені служби.
У вересні 2013 року Твайкросс стала співзасновницею кампанії стосовно безкоштовного шкільного харчування, а у листопаді 2018 року приєдналася до проєкту “100 стійких міст”. З 2022 року вона є членом Палати лордів й продовжує працювати в парламенті, обіймаючи роль баронеси Твайкросс та займаючи високі політичні посади.
Джоанн Маккартні
Ще однією досить відомою фігурою серед жінок-політиків є Джоанн Маккартні. Вона представляє лондонський виборчий округ Енфільд та Гарінгей та є членкинею Лондонської асамблеї з 2004 року. Брала участь у розвитку інфраструктури міста та соціальної політики. Працювала у сфері соціальних послуг, які допомагали лондонцям покращити своє життя. Як політик Лейбористської партії, жінка зосереджувалась на питанні бідності, освіти та рівних прав людей.
Успіхи політикині з кожним роком на виборах у лондонську асамблею збільшувались й вона здобувала помітні перемоги у 2008 та у 2012 роках. На виборах у 2016 році набрала рекордну кількість голосів — 51 152. У 2016 році Джоанн Маккартні призначили заступницею мера Лондона й саме вона представляє місто на важливих заходах та працює в інтересах мешканців. Вона керувала роботою за програмою мера з безкоштовного шкільного харчування, а також працювала над створенням “Центрів раннього розвитку” для дітей з неблагонадійних родин. Як членкиня Асамблей вона виступала за передачу залізниць у приватні руки, модернізування лінії Пікаділлі та боротьбу з дитячою бідністю.
Робота жінки-політикині також спрямована на розв’язання екологічних проблем та енергетичної кризи. Вона разом з партією виступає за створення державної кампанії по виробництву екологічно чистої енергії та ширше використання відновлювальних джерел енергії.
Ширлі Вільямс
Найулюбленішою політикинею Великої Британії, зокрема Лондона, є Ширлі Вільямс. Вона була засновницею Соціал-демократичної партії SDP та виконувала роботу міністра освіти. Спершу вона була членом парламенту від Лейбористської партії. Це була яскрава особистість та принципова людина й привертала до себе увагу незалежно від політичних партій. У ранньому віці їй пророкували посаду першої жінки прем’єр-міністра Великої Британії, але до цієї мети вона не наблизилась. Замість цього працювала над поліпшенням суспільного життя.
З 1971 по 1973 рік Ширлі Вільямс обіймала посаду тіньового міністра внутрішніх справ. У 1974 році вона стала міністром по захисту справ споживачів у кабінеті Гарольда Вільсона. Політикиня за час своєї роботи завжди підтримувала європейську інтеграцію й вважала членство Великої Британії у Європейському союзі важливим політичним питанням. Варто зазначити, що Вільямс довгий час виступала проти легалізації абортів. Вона була однією з двох жінок-депутаток, що голосували проти Закону про аборти 1967 року, що легалізував аборти. У 1988 році після злиття SDP з Ліберальною партією, жінка продовжила кар’єру у Ліберальних демократів, отримавши статус баронеси.
Ці видатні жінки стали важливими постатями в політичній історії Лондона. Кожна окремо зробила важливий внесок у розвиток мегаполіса, відстоюючи інтереси його мешканців, що підкреслює важливість жінок у політичному процесі.