Будь-який воєнний період завжди характеризувався неймовірною жорстокістю, відсутністю людяності та нестерпним болем, розуміння якого притаманне тільки тій людині, що відчула ці страждання в реальності. Однак навіть у темні часи існує промінь світла та надії. Віра та сподівання займають у серці людини так само багато місця, як страх і байдужість. Позитивні думки під час війни зазвичай ніколи не з’являються випадковим чином. Їх приносять інші люди, яких, перш за все, цікавить можливість збереження життя. До невеликої кількості таких особистостей можна віднести Ніколаса Вінтона. Його називають «британським Шиндлером» та поважають у всьому світі. Про що розповідає його історія та як цій людині вдавалося не втрачати надію під час просякнутих відчаєм подій? Далі на london-yes.
Походження та соціальне оточення Ніколаса Вінтона
Хлопець народився у той період історії, коли начебто мало статися щось дивовижне та неймовірне. Це був початок нового століття, сповнений очікувань та нових відкриттів. Однак народжені у цей період люди ще навіть не уявляли скільки трагічних та жорстоких подій випаде на їх долю. 19 травня 1909 року всі у родині Вінтонів раділи появі на світ чудової дитини. Ще за два роки до народження сина німецько-єврейська сім’я інтуїтивно відчула наближення чогось жахливого і переїхала до Лондона. Вони навіть змінили власне прізвище, щоб максимально інтегруватися в суспільство. Велика Британія стала рідною для хлопця. Тут пройшло його дитинство, а згодом він отримав у цій країні освіту. У 1923 році він вступив до Stowe School. Паралельно працюючи в Midland Bank, Ніколас Вінтон отримував необхідні теоретичні знання, навички та досвід.
Попри не дуже стабільну політичну ситуацію чоловік довгий час працював у Гамбурзі. Пізніше він переїхав до Франції. Його професійна діяльність була пов’язана з банківською справою. Незабаром Ніколас знову повернувся до Лондона та деякий час працював на London Stock Exchange. Під час подорожей та постійних змін місця перебування він розширив коло знайомих у різних країнах. Також з наближенням Другої світової війни його все частіше охоплювала тривога через діяльність нацистів.
Волонтерська діяльність та порятунок життів
Напередодні Другої світової війни знайомі Вінтона з Чехословаччини закликали його допомогти біженцям, які зазнали переслідувань у різних куточках Європи. Ніколас Вінтон мав інші плани щодо проведення 1939 року, але стрімке поширення нацистської влади не залишило йому вибору. Тож наприкінці 1938 року він вирушив у Прагу. Згодом у житті чоловіка розпочалися події, сповнені жаху та несправедливості. Він поринув в атмосферу хаосу та паніки, в очах людей простежувалася жалість та безпорадність. Цілі родини прагнули покинути країну, адже усвідомлювали, що не виживуть. Ніколас Вінтон, на жаль, не міг допомогти усім і в більшості випадків йому доводилося просто спостерігати. Однак він вирішив врятувати хоча б дітей.
Головною проблемою була або відсутність певного механізму допомоги біженцям або ж максимально уповільнений процес дій. Пробувши у Празі понад три тижні, чоловік повернувся до Лондона і почав організовувати перевезення дітей (переважно з єврейських родин) до Великої Британії, а згодом до інших країн. Перший потяг відправився 14 березня 1939 року. Організація кожного наступного перевезення була важчою за попередню. Ситуація погіршувалася через наступ німецьких військ, довготривале оформлення необхідних документів та пошук родини для дітей. У більшості країнах існувала умова, за якої дітей могли прийняти тільки, якщо їм знайдуть сім’ю. Ніколасу часто доводилося просто вмовляти незнайомих людей опікуватися над дитиною. Попри дуже повільне надання дозволів та бюрократію Ніколасу Вінтону та іншим волонтерам вдалося врятувати 669 дітей.