Перша світова війна у Лондоні

В історичних подіях Лондона варто згадати Першу світову війну, яка розпочалась у серпні 1914 року й вплинула на життя лондонців. Оскільки мегаполіс є серцем Великої Британії, то, звісно, він став стратегічним центром військового управління та об’єктом атак. Далі на london-yes.

Саме у Першу світову війну Лондон пережив перший “Бліц”. Німецькі дирижаблі-цепеліни атакували райони Східного Лондона. Мирні жителі опинилися під загрозою обстрілу і потім кожен день боролися з новими викликами війни.

Стратегічна важливість Лондона

Перша світова війна для Лондона не була такою руйнівною, як для інших міст Європи. У той період мегаполіс був фінансовим центром світу, а лондонський порт був найбільш жвавим та успішним. Під час війни саме Лондон був адміністративним та військовим центром країни. Там розміщувався уряд, служби розвідки. Вінстон Черчилль організував роботу Адміралтейства, де розробляли головні стратегії для флоту.

Важливою установою була кімната “Room 40”, де працювали криптографи. Вони розшифровували повідомлення ворогів. Варто зазначити, що підприємства перепрофілювали для роботи на потреби війни. Там виготовляли зброю, боєприпаси та навіть військову техніку.

Також була запущена велика мобілізація. Лондон став центром вербування і спершу було відчутно піднесений дух патріотизму. Про набір до армії друкували в листівках та брошурах. На вулицях проходили мітинги, паради, що формувало спільну мету та швидкий набір до армії. На фронт пішла більша частина чоловіків від 18 до 40 років. Через кілька днів після оголошення війни молодь, що працювала у лондонському Сіті, відгукнулися на заклик про зарахування до армії. Формувались добровольчі загони колег, друзів. У рові Тауера навчали новобранців, які повинні були йти на війну. 1300 осіб, що працювали у компаніях міста приєднались до батальйону лондонського Сіті у Тауерському рову.  

Місто у війні

На початку війни у Лондоні ще не було сформовано безпечної поведінки під час атак, тому під час перших нальотів люди виходили на вулиці, щоб подивитись на те, що відбувалось у небі. Через таку безвідповідальність загинуло багато людей. Дирижаблі “Цеппелін” були найбільшими літальними апаратами. Довжина нового апарату сягала 210 метрів. Перший авіаналіт відбувся зненацька у ніч на 31 травня 1915 року. “Цеппелін” пролетів по великій дузі над Гокстоном, Далстоном, Шордічем, Вайтчепелом та Степні, а потім попрямував у Лейтонстун, скинувши понад 100 бомб, більшість з яких були запальними. Лондонці, щоб врятувати життя, почали ховатися у підвалах та глибоко під землею на станціях метро.

Якщо порівнювати з Другою світовою війною, то це була не така руйнівна атака — 7 людей загинуло, у тому числі 4 дитини й 35 осіб поранило. Подія стала шоком для мешканців Лондона. Атаки відбувались тільки вночі, тому оборонцям неба важко було літати наосліп, якщо прожектор не наводив ціль. Варіантом було скидання на дирижабль вибухового пристрою, але “Цеппелін” легко обходив літаки. Після бомбардування лондонці чекали ще одного рейду та атак на столицю Великої Британії, але небо над містом було чистим ще 11 тижнів.

17 серпня 1915 року дирижабль досяг Лондона та скинув бомби вздовж північного берега Темзи між Блекфраєрс та Тауерським мостом. Ті бомби насправді впали між Волтемстоу та Уонстед-Флетс. Було вбито 10 мирних мешканців та 48 осіб поранено. Було ще кілька атак, але найстрашнішою стала подія 13 червня 1917 року, коли німецькі літаки “Gotha” бомбили Лондон. Наліт забрав життя 160 людей і серед них були діти. Керівництво посилювало повітряну оборону й у місті розмістили зенітні гармати, а люди повинні були дотримуватись правил світломаскування.

У результаті нальотів на Лондон загинуло близько 700 людей та майже 2000 отримали поранення, але бойовий дух британців залишився нескореним. Вперше у британській історії мирне населення стало мішенню у війні.

Соціальні перетворення

Зміни також відбулися й у простих людей. Жінки залишились самі з дітьми, а на заводах не вистачало робітників. Вони почали заміняти чоловіків й працювати на фермах, громадському транспорті та на заводах. Також частина жінок вступили до Жіночого допоміжного корпусу (WAAC). Там вони виконували важливі завдання, водили авто, працювали у шпиталях та брали участь у логістичних операціях.

Звісно, війна вплинула на сільське господарство та розподіл харчових продуктів. Через морську блокаду і зміни в країні голод став звичайним явищем. Брак врожаю призводив до нестачі хліба, що дуже важко позначилось на бідних родинах. Якщо продукти були в наявності, то ціни часто були високими й не всі лондонці могли прогодувати свої сім’ї.

Закінчення війни

Завершилась війна 11 листопада 1918 року перемогою союзників. Місто не забуло про втрати людей й на честь загиблих збудували меморіал Кенотаф на Вайтголлі. Він став центральним місцем, де вшановують пам’ять загиблих. Лондон у той час був не тільки центром мобілізації та прийняття рішень, а й місцем культурних перевтілень, які заклали фундамент для подальших змін у суспільстві країни. Попри всі труднощі, лондонці продемонстрували стійкість та вміння переживати трагічні події у нових умовах життя.