Друга світова війна стала справжнім випробуванням для жителів Лондона. Британці відразу ж зрозуміли, що Німеччина стане бомбардувати мегаполіс. Це були роки смертей, випробувань та адаптації до нової реальності. Далі на london-yes.
Лондонці намагалися жити навіть попри повітряні нальоти, мобілізаційні процеси, втрату житла та послаблення морального духу нації. Саме Лондон грав ключову роль у військових діях Великої Британії. За загальними оцінками, у місті під час війни загинуло 18 688 мирних жителів, а півтора мільйона залишились без даху над головою.
Початок війни та евакуація
У червні 1935 року стало ясно, що до війни треба готуватись активніше, тому у Лондоні ввели в дію заходи на випадок повітряних нальотів. У 1938 році заснували Жіночу добровольчу службу (WVS) для підтримки цивільного населення, допомоги у боротьбі з повітряними нальотами та захисту від них. Також почали вводити правила світломаскування, які б утруднили спостереження за містом вночі. Восени того ж року лондонцям роздали протигази, бо були побоювання, що німці можуть застосувати хімічну зброю.
Місто було оточене трьома кільцями оборони. Два зовнішні кільця — протитанкові лінії з траншеями, дотами та блокпостами, а у внутрішньому кільці була армія. У метро встановили шлюзи, щоб запобігти затопленню тунелів. У районах Лондона навчали громадян цивільній обороні на випадок повітряних нальотів. Бібліотеки та музеї свої матеріали відправляли у безпечне місце за мегаполісом. Також почалася евакуація дітей з міста у місця, що вважалися більш безпечними.
Більшість евакуйованих виїжджали залізницею, а більш заможні сім’ї відправлялись на автомобілях. Дітей віддавали опікунам, братів та сестер розділяли. Вчителів евакуювали разом з учнями, щоб освіта хоч якось продовжувалась. Вивозили не тільки дітей, а й лікарні евакуйовували своїх пацієнтів, уряд державних службовців.
“Бліц”
Найжорстокішою фазою війни для Лондона стали бомбардування, які отримали назву “Бліц”. Це розпочалося у вересні 1940 року і тривало до травня 1941 року. За цей період авіація Німеччини скинула тисячі бомб на Лондон, які знищили будинки, підприємства та культурні пам’ятки. Перший день бомбардувань назвали “Чорною суботою”. Починаючи з того дня місто бомбили 57 ночей поспіль.
Дуже страшним періодом стала ніч 29 грудня 1940 року, коли бомбардування були настільки потужними, що ту ніч назвали “Другою Великою Лондонською пожежею”. Тоді у період Різдва багато пожежників були не на службі, тому від запалювальних бомб пожежі швидко ширилися будинками. Дуже постраждав Лондонський Сіті, у тому числі територія біля собору Святого Павла. Сам собор залишився цілим і лондонці сприйняли це як знак перемоги. За ту ніч загинуло 12 пожежників та 162 мирних мешканців міста.
Останнім великим нальотом була атака 10-11 травня 1941 року. Через неї загинуло 1436 мирних жителів. Також було зруйновано будівлі Гаммерсміта, Палата громад, Вестмінстерське абатство, Королівський монетний двір та Лондонський Тауер. Варто зазначити, що за весь період “Бліцу” на Лондон скинули 20 000 тонн бомб.
Суспільне життя
Хоч жорстока війна тривала не один рік і були великі повітряні нальоти, лондонці між цим страхіттям встигали жити життя. Створювались сім’ї, народжувались діти, стирались кордони між будинком та укриттям. Якщо говорити про цікаві моменти, то у той період у Лондоні попит мали повії. Коли люди поспішали в укриття, то повії прогулювались містом. Працювали й театри, у газетах була реклама шоу у Вест-Енді. Найпопулярнішим було шоу “Applesauce!” та естрадні вистави, де були Флоренс Десмонд, Макс Міллер та співачка Віра Лінн. Модними були підземні ресторани та нічні клуби, бо вони вважались безпечними.
Та життя не складалося тільки з розваг, бо ще жінки відстоювали багатогодинні черги за пайками, а потім були безсонні ночі через повітряні нальоти. До закінчення війни більшість жінок працювали на оборонних заводах, фабриках, допомагаючи війську. Також важко було отримати новий одяг, не вистачало предметів першої потреби: ножиць, шампуню, панчіх. Лондонцям жилось дуже важко, але вони не втрачали надію.
У мегаполісі був осередок організації опору. У Лондоні функціонували державні установи, розвідувальні служби та військові штаби. У передмісті Лондона — Блетчлі-Парк працювала команда криптографів, яку очолював Алан Тюрінг. Вони зламали код “Енігми”, а це дало союзникам перевагу у війні.
Повоєнне відновлення
Через масштабні атаки Лондон було дуже зруйновано й у 1945 році постала задача відновлення міста. Почався процес відновлення будинків, бо місто було в руїнах. Роботи йшли швидко і вже у 1948 році місто приймало Літні Олімпійські ігри, що стало показником відродження мегаполіса.
Друга світова війна залишила глибокий слід в історії Лондона. Це були страшні роки випробувань та руйнувань, але вони стали показником незламності волі людей. У місті є багато пам’ятників тим, хто брав участь у війні й тим, хто загинув під час неї. Містяни пам’ятають ті події й кожного року 11 листопада, в День пам’яті, лондонці вшановують жертв війни, прикріплюючи значки червоних маків на одяг.