Лондонці зіграли велику роль у захисті Лондона у період Другої світової війни. Багато людей були членами ополчення, працювали у повітряній обороні, пожежній службі, були “бліцрозвідниками”. Безробітних закликали до Королівського армійського фінансового корпусу. Жіноча добровільна служба організовувала евакуацію дітей, створювала центри для людей, які покинули домівки через бомбардування. Також вони відкрили їдальні, медичні пункти та пункти розселення. Далі на london-yes.
Друга світова війна принесла багато страждань жителям Лондона. Треба було захищати країну і своє місто, тому мобілізація була вкрай важливою.
Кривава Друга світова війна
Мобілізація — процес, у ході якого країна та її уряд готуються до війни та організовують, збирають для цього ресурси. Також вони формують війська та турбуються стосовно постачання озброєння. Швидка мобілізація Великої Британії зіграла важливу роль у перемозі.
Коли стало зрозумілим у 1939 році, що Друга світова війна дійсно розпочнеться, то розпочався процес мобілізації. Спершу на службу призивали молодих чоловіків віком від 20 до 22 років. Вже у травні 1939 року перші загони чоловіків відправилися на військовий вишкіл, що тривав 6 місяців. Стати солдатом було не так просто, бо треба було пройти медичний огляд та навчання. Від служби звільняли студентів та людей критично важливих професій: залізничників, поліцейських, телеграфістів, пекарів, доглядачів маяків та інші. Також не мобілізували бухгалтерів після 30 років.
Обов’язковому ж призову підлягали чоловіки від 18 до 41 року. У 1942 році роки мобілізаційні межі розширилися і чоловіків стали забирати у віці від 18 до 51 року. Вони виконували службу у регулярній армії та у Військово-повітряних силах. Важливу роль мали команди повітряної оборони (ARP), які забезпечували евакуацію у Лондоні, вони ж роздавали протигази. Наприклад, протигазів було роздано понад 38 мільйонів і їх видавали навіть немовлятам. Існували й загони цивільної оборони, де були пожежники, медики, волонтери, які допомагали під час авіанальотів. Звісно, через мобілізаційні процеси не вистачало чоловіків-працівників. Наприклад, різко стало мало вчителів-чоловіків і довелося з’єднувати класи, щоб охопити освітою більше дітей.
Мобілізація жінок
Історики вважають, що велика Британія мала великий успіх у мобілізації, бо керівництво змогло розділити людей за потрібними навичками. Також високих показників було досягнуто завдяки мобілізації жінок. Призов на службу ввели після грудня 1941 року. Незаміжніх жінок у віці 20-30 років призивали на службу та пропонували вибір між службою та роботою у промисловості. Вони були як робітницями, так і військовими. Жінки також підтримували військових і працювали у сфері нормування споживчих товарів. Їх залучали до Жіночого допоміжного корпусу (WAC) та Жіночої королівської військово-морської служби (WRNS). До кінця війни понад 70% жінок у Лондоні виконували різну військову роботу.
Варто зазначити, що вагітних чи тих, у кого була дитина до 14 років або з тяжкими домашніми обов’язками не могли змусити бути добровольцями. Жінок, у яких воював чоловік, направляли на роботу на місцевому рівні. Жіноча добровільна служба організувала евакуацію дітей, створювала центри, де заселяли людей, що лишились домівок після бомбардувань.
Мобілізація промисловості
Варто сказати й про роботу підприємств у воєнний період. Лондон був важливим центром військової промисловості. Заводи змінили формат роботи та почали виробляти зброю, боєприпаси та військову техніку. Підприємства Лондона, як і всієї країни, працювали на оборонні процеси. Також на заводах працювало багато волонтерів, які дуже допомагали з процесами й працювали неповний робочий день.
Велику роль у роботі підприємств відіграли жінки, бо саме вони замінили чоловіків на виробничих процесах. Вони не тільки працювали на заводах, а й мали справи на фермах та в майстернях, забезпечуючи безперервне постачання армії. Також ввели різноманітні програми, які були направлені на підготовку кадрів, щоб нові працівники поліпшили свої навички.
Евакуація мирних мешканців
Звісно, життя лондонців дуже змінилося з початком війни. Оскільки Друга світова війна була довгою та кривавою, то уряд Великої Британії чекав повітряних нальотів на столицю та інші міста, що передбачало катастрофічні витрати. Керівництво та військові розробили план захисту лондонців від бомбардувань і по розміщенню людей, які залишились без домівок.
Також вчителі вивозили дітей з міста, щоб зберегти їм життя. Багато батьків не хотіли розлучати родину, тому 50% дітей залишались у мегаполісі та переживали бомбардування. Бомбосховища та громадські укриття стали місцями, де люди могли заховатися, отримати медичну допомогу або просто поїсти. Навіть у таких надскладних умовах для дітей проводили навчання, створювали ігрові зони у підземних бункерах чи метро.
Отже, мобілізація у Лондоні продемонструвала єдність містян, бо жителі змогли адаптуватись до нової реальності війни, зробивши значний внесок у перемогу над нацистами. Попри страшні руйнування, смерті, пожежі, містяни згуртувалися та працювали на користь власного міста. Багато чоловіків загинули на війні, захищаючи Лондон і всю країну, тому їх внесок у перемогу неоціненний.