Міжнародна марксистська група була невеликою, але активною троцькістською організацією у повоєнній Великій Британії. Вона брала активну участь у студентському русі, кампаніях міжнародної солідарності та внутрішньопартійній роботі у межах Лейбористської партії. Протягом свого існування спільнота неодноразово змінювала свою стратегію, структуру й медійні формати, але залишалася однією з помітних сил британського лівого середовища. Далі на london-yes.
Історія заснування та розвитку Міжнародної марксистської групи
Міжнародна марксистська група розпочала свою діяльність у 1968 році у Лондоні. Вона виросла з Міжнародної групи, що підтримувала погляди Міжнародного секретаріату Четвертого Інтернаціоналу і прагнула альтернативного шляху розвитку соціалістичної теорії та практики. Засновниками цієї ініціативи стали Пет Джордан та Кен Коутс, які у 1956 році вийшли з лав Комуністичної партії Великої Британії. Наприкінці 1950-х років вони долучилися до Революційної соціалістичної ліги, де перший обіймав посаду організаційного секретаря. Однак вже у 1961 році, через розбіжності з керівництвом ліги, ці активісти започаткували окрему структуру — Міжнародну групу, орієнтовану на підтримання альтернативного крила Четвертого Інтернаціоналу.
Поворотним моментом у розвитку стало перейменування організації на Міжнародну марксистську групу у 1968 році. Саме тоді почала виходити нова ліворадикальна газета The Black Dwarf, редактором якої став відомий громадський діяч Тарік Алі. У травні 1969 року публікація International стала офіційним друкованим органом організації. Так, вона переорієнтувала свою діяльність на підтримання студентських протестів та участь у профспілковому русі. Група відійшла від раніше обраної тактики впливу на Лейбористську партію зсередини, хоча продовжувала координувати дії своїх представників через спеціально створену фракцію у межах партії.
Навесні 1970 року у середині редакційного колективу The Black Dwarf виникли глибокі суперечки. Це посприяло утворенню нової платформи — газети Red Mole, яку спільно редагували Тарік Алі та група однодумців з Міжнародної марксистської групи. Це видання позиціювало себе як інтернаціоналістське й радикально орієнтоване, прагнучи охопити ширший спектр лівих поглядів. Однією з помітних публікацій стало інтерв’ю з Джоном Ленноном, що привернуло значну увагу.
У травні 1973 року Red Mole поступився місцем новому двотижневику Red Weekly, який став черговим етапом в інформаційній стратегії Міжнародної марксистської групи. Упродовж 1970-х років у її середовищі поступово виникали численні фракції та ідейні течії, які змагалися між собою за вплив і напрям руху. Одним з проявів організаційного зміцнення стало створення видавництва та книгарні Red Books, що свідчило про прагнення організації до поширення власного дискурсу.
У грудні 1982 року Міжнародна марксистська група провела чергову трансформацію, змінивши назву на Соціалістичну лігу. Однак у внутрішньому листуванні вона ще тривалий час послуговувалася старим іменем. Тоді значного впливу на членів організації набула Соціалістична робітнича партія зі США, яка згодом вийшла з Міжнародної організації. Це призвело до глибокої внутрішньої кризи, що вилилася у найгострішу внутрішньополітичну боротьбу за всю історію існування групи. Кульмінацією стало розчарування, викликане поразкою масштабного страйку британських шахтарів 1984-1985 років.
Визнання та значення діяльності Міжнародної марксистської групи
Хоча Міжнародна марксистська група не була масовою партією, вона здобула авторитет у троцькістському середовищі як організована секція Четвертого Інтернаціоналу. Вона активно підтримувала визвольні рухи у В’єтнамі, на Кубі та у Південній Африці, а також агітувала за соціалістів, переслідуваних у Франції, Болівії та Мексиці. Група створила розгалужену видавничу інфраструктуру з таких періодичних видань, як International, The Black Dwarf, Red Mole, Red Weekly, Socialist Challenge та Socialist Action. Їх редагували впливові постаті британського лівого середовища, зокрема Тарік Алі, Джон Росс, Джудіт Вайт, Мішель Лі та Боб Пеннінгтон.
