Історія Лондона приховує низку екологічних катастроф. Однією з таких постав і Великий смог. Такого забруднення повітря мешканці міста, мабуть, ще ніколи не бачили у своєму житті. Для багатьох така подія виявилася страшнішою за обстріли під час Другої світової війни. Проте навіть ця ситуація, яка була спричинена погодними умовами, мала певний політичний підтекст. Яким чином екологічна катастрофа вплинула на життя мешканців Лондона та чому тоді були такими важливими промови та рішення уряду країни? Далі на london-yes.
Звичайний туман, який згодом спричинив низку небезпечних ситуацій
Усе почалося з антициклону, який охопив Лондон 4 грудня 1952 року. Тоді прохолодне повітря зіткнулося з теплим. Таким чином, сталася інверсія температури і місто накрив туман. Якщо враховувати кліматичні особливості Лондона, то можна сказати, що тумани не були рідкісним явищем у цьому регіоні. Тож мешканці міста вже звикли до таких погодних умов і не очікували нічого незвичайного. Однак туман змішався з вихлопними газами та димом з промислових об’єктів і будинків. Ситуація ускладнювалася через відсутність вітру. Незабаром утворення небезпечного смогу призвело до низки трагічних подій.
Ця екологічна катастрофа призвела до припинення роботи громадського транспорту (окрім метро), скасування багатьох заходів на відкритому просторі та ускладнення роботи екстрених служб. Видимість зменшилася до кількох метрів. Інколи (особливо у темний час доби) люди не бачили навіть своїх ніг. Трохи згодом довелося скасувати концерти та покази фільмів, адже смог потрапив до великих приміщень. Через декілька тижнів стало відомо про 4000 осіб, що померли під час цих подій. Однак пізніше статистичні дані свідчили про те, що смог став причиною значно більшої кількості смертей, адже багато людей страждало від хвороб ще декілька років.
Роль прем’єр-міністра та інших представників влади
Звичайно, як і будь-яка інша важлива подія, ця ситуація вплинула на діяльність уряду. Однак у пресі висвітлення цього явища часто зазнавало перебільшень з політичної точки зору. Події в уряді розвивалися у помірному темпі, хоча й можна говорити про певні звинувачення. Під час панування у Лондоні смогу прем’єр-міністр разом з іншими членами уряду зазнали критики від представників Лейбористської партії. Зокрема, Вінстона Черчилля звинуватили у несправедливому та некомпетентному ставленні до потреб нації. Мабуть, прем’єр-міністра не цікавила перспектива розвитку конфліктних ситуацій. Тож він не вступав у палкі дебати. Загалом, провина уряду була досить сумнівною, адже смог був спричинений погодними умовами.
У будь-якому разі слід також звернути увагу на подальші дії уряду. Вони були пов’язані з прийняттям законів щодо екологічних проблем. Великий смог став поштовхом до створення програм щодо покращення якості повітря. Однією з причин поширення жахливого туману було надмірне використання вугілля. Тож подальші закони також передбачали зменшення його споживання. Екологічне законодавство зазнало суттєвих змін після прийняття City of London Act у 1954 році. Вже тоді було отримано перші результати щодо зменшення забруднення повітря. А через два роки влада прийняла Clean Air Acts. Людей заохочували встановлювати альтернативні види камінів, а також замінювати ресурси на підприємствах. Попри покращення екологічної ситуації погодні явища знову нагадали про себе у 1962 році. Тоді місто вкотре охопив туман. Мабуть, у світі завжди буде існувати сила, яку уряд не зможе зупинити. Такою постає могутня сила природи.