Мало яке місце в історії британської авіації може зрівнятися з Гендонським аеродромом. Тут народжувалися перші експерименти з польотами, здійснювалися рекорди та формувалася інфраструктура, яка згодом визначила розвиток повітроплавання у Великій Британії. Так, Гендон став платформою для мрій і досягнень, що назавжди змінили уявлення про небо. Далі на london-yes.
Історія заснування та розвитку Гендонського аеродрому
Початок авіаційної історії Гендонського аеродрому сягає перших десятиліть 20 століття. У 1908-1910 роках місцеві фабриканти Еверетт та Еджкамб наважилися випробувати літальний апарат із символічною назвою Grasshopper. Попри амбітність задуму, машина так і не здійнялася у небо. У 1910 році газета Daily Mail організувала авіаперегони з Лондона до Манчестера. Англієць Клод Грехем-Вайт і француз Луї Полан зійшлися у двобої за першість у небі. Хоча перший двічі намагався здобути перемогу, тріумф дістався другому. Саме тоді Гендон уперше став свідком великого авіаційного старту.
Зрештою, Клод Грехем-Вайт не зупинився на цьому. Він заснував Grahame-White Aviation Company і перетворив понад 200 акрів землі у Коліндейлі на сучасний аеродром. Уже у 1912 році тут відбулося перше повітряне дербі, яке захопило не лише Лондон, а й усю країну. Приблизно три мільйони людей спостерігали за польотами, тоді як десятки тисяч відвідувачів купували квитки, щоб побачити видовищні маневри зблизька. Згодом популярність подій зросла настільки, що авіашоу збирали понад 100 тисяч глядачів.
Окрім видовищ, Гендонський аеродром став осередком авіаційного виробництва. Під час Першої світової війни тут розгорнулося масштабне виготовлення літаків. Для зручності транспортування понад 3,5 тисячі робітників і матеріалів компанія Midland Railway збудувала спеціальну залізничну гілку з платформою та кільцевою лінією навколо заводу. Сам Клод Грехем-Вайт мріяв зробити Гендон «Чарінг-Кросом міжнародних авіамаршрутів». Проте у 1922 році Міністерство авіації перебрало контроль над аеродромом, що призвело до багаторічних судових суперечок. У 1925 році авіатор остаточно залишив місце, яке колись вважав справою свого життя.
Ще до початку Другої світової війни існування Гендонського аеродрому опинилося під питанням. Його стратегічне розташування робило базу очевидною ціллю для ворожих бомбардувальників. У мирний період ситуація лише погіршилася: короткі злітно-посадкові смуги та стрімке розростання житлових кварталів поруч робили аеродром дедалі менш придатним для сучасної авіації. У листопаді 1957 року остання льотна частина — ескадрилья Metropolitan Communication Squadron — покинула Гендон. База офіційно припинила існування 1 квітня 1987 року.
Згодом на місці Гендонського аеродрому з’явилися нові об’єкти: житловий комплекс Grahame Park, поліційний коледж Гендона та Музей Королівських повітряних сил. Урочисто відкритий королевою Єлизаветою II 15 листопада 1972 року, останній став головним спадкоємцем історії цього місця. Спочатку в ангарах розміщувалося 36 літаків, а з часом колекція значно розширилася. Станом на 2012 рік тут було понад 100 літаків, серед яких легендарний Avro Lancaster S-Sugar, що здійснив 137 бойових нічних вильотів. Частина апаратів, які не вміщувалися на основній експозиції, передавалася в інші музеї чи зберігалася в авіаційних сховищах.
Визнання та значення діяльності Гендонського аеродрому
Гендонський аеродром залишив яскравий слід в історії британської авіації. Тут відбулися перші експерименти з авіапоштою, парашутними стрибками та нічними польотами. Аеродром став осередком інновацій і сміливих ідей, притягуючи таких піонерів, як Луї Блеріо та Клод Грехем-Вайт, який перетворив його на важливий центр виробництва та навчання. У воєнні часи Гендон відігравав ключову транспортну роль і витримував удари ворога. Хоча у мирний період він поступово поступився місцем новим потребам міста, його значення не зникло.
