Історія виборів у місті Лондон

Лондон — історичний та культурний центр Великої Британії. Місто має давню політичну історію, яка демонструє трансформацію демократичних процесів, починаючи від самоврядування Середньовіччя й закінчуючи сучасною системою.

Протягом століть у Лондоні формувалася виборча система, управління містом та політичні перегони. Такий процес був складним, тривалим і відображав боротьбу за права та свободи вибору лондонців. Далі на london-yes.

Початок виборчих процесів

Історія виборів міста Лондон сягає періоду, коли історичний центр Сіті Лондон отримав право на самоврядування. Його конституція була заснована на давніх привілеях та правах, адже у Сіті Лондона було розроблено унікальну форму правління, завдяки якій пізніше було створено систему парламентського правління на місцевому та національному рівнях. Право Сіті самостійно вирішувати свої власні справи було завойовано у міру отримання привілеїв від корони. Оскільки Лондон вже тоді був центром торгівлі, населення й багатства забезпечували йому свободу й права раніше за інші міста.

Лондон підпорядковувався владі короні через свого шерифа, але у XII столітті було зроблено крок до міської незалежності, адже створили об’єднання громадян і в той період сформували посаду мера. У 1189 році лондонці обрали першого лорд-мера і цей момент став символом найстарішої демократичної традиції у світі. Такі вибори обмежилися багатими купцями, але започаткували місцеве самоврядування.

Поступово олдермени (члени ради) почали збирати розумних осіб зі своїх парафій, щоб консультуватися з різних питань. У 1285 році 40 містян, по 1-4 особи з кожного приходу, повинні були консультуватися з олдерменами стосовно загальних справ міста. З 1376 року проводилися регулярні засідання, які були відомі як Загальна рада. Поступово вона взяла на себе більшість обов’язків.

У XVI-XVII століттях через громадянську війну вибори у Лондоні набули нової форми. Збільшувалося представників серед містян, але все одно виборчі права були привілеєм забезпечених містян.

Розширення виборчих прав

Першим урядом Лондона був орган влади, який називався Рада Лондонського графства (LCC) і обирався прямим шляхом. Його сформували у 1889 році консерваторами після впровадження Закону про місцеве самоврядування 1888 року. У LCC обирали 188 членів, які контролювали громадські служби в районі, який у сучасності утворює внутрішній Лондон. Повноваження Ради скоротили у 1899 році після того, як створили 28 районних рад. Жінки отримали право голосу на місцевих виборах. З 1906 року LCC розташовувалася в County Hall на південному березі Темзи.

У 1918 році завдяки суфражистському руху, який у Лондоні був досить активним, вибори демократизувалися. Саме столиця Великої Британії стала центром протестів та різноманітних кампаній, коли суфражистки під керівництвом Еммелін Панкгерст організовували марші та акції, виборюючи рівноправ’я.

У 1957 році уряд Гарольда Макміллана призначив Королівську місію, щоб розробити рекомендації щодо майбутнього уряду Лондона. Вони радили створити новий столичний орган влади, щоб наглядати за плануванням, управлінням дорожнього руху та будівництвом доріг. У 1965 році LCC замінили на Greater London Council (GLC), який охоплював більшу територію. Вибори GLC почали проводити кожні 3 роки. У 1980-х роках GLC очолював Кен Лівінгстон і через їх ідеї стався конфлікт з урядом Маргарет Тетчер. У 1986 році GLC було розпущено й Лондон залишився зовсім без виборного органу. Вже у 1990-х роках громада та лідери виступали за відновлення виборного органу, що призвело до референдуму 1998 року. Містяни підтримали формування Greater London Authority (GLA) та посаду мера.

Сучасні виборці

У сучасності політична система Лондона видозмінилася й отримала два головні виборчі елементи: мера Лондона та Лондонську асамблею. У 2000 році лондонці змогли обирати мера і 25 членів асамблеї прямим голосуванням. Першим мером, якого вибрали містяни, став Кен Лівінгстон. У 2004 році його було переобрано кандидатом від лейбористів. Борис Джонсон переміг Лівінгстона у 2008 році й знову у 2012 році. У 2016 році депутат парламенту Тутінга та колишній міністр Садік Хан став третім мером Лондона, перемігши Зака Голдсміта від консерваторів.

Проте сучасні вибори мають свої труднощі, адже на виборах мера 2024 року зафіксували низьку явку виборців. Також соціальна нерівність впливає на уподобання містян. Найчастіше результати виборів у Лондоні часто відображають загальнонаціональні тренди. Вибори до парламенту від округів, наприклад Воксголл чи Кройдон, також показують політичну різноманітність мегаполіса.

Отже, до сучасної виборчої системи у Лондоні було пройдено довгий шлях. Історія виборів — це процес боротьби за владу та рівність. Це демонстрація поступового розширення прав громадян.

У місті розвивалася система, яка демонструвала різноманітність демократії. Мегаполіс залишається центром політичних активностей, де вибори будують майбутнє не лише міста, а й Великої Британії.