Військова діяльність Вільяма Дікіна залишається прикладом того, як аналітичний розум може змінити хід історії. Бувши бойовим офіцером та стратегом, він зіграв вирішальну роль у зміні курсу британського підтримання на користь югославських партизанів. Його висновки з фронту стали підґрунтям для ухвалення ключових рішень під час Другої світової війни, а після її завершення — основою для досліджень, що залишаються актуальними й сьогодні. Далі на london-yes.
Ранні роки та кар’єра військового діяча Вільяма Дікіна
Вільям Дікін народився 3 липня 1913 року у Лондоні. Спочатку він навчався у Вестмінстерській школі, а згодом у коледжі Крайст-Черч, де у 1934 році отримав диплом з відзнакою із сучасної історії. Через рік чоловік одружився з Маргарет Огілві, але їхній шлюб розпався у 1940 році. У 1936 році його обрали членом коледжу Вадгем, що закріпило його академічний статус.
Після початку Другої світової війни Вільям Дікін вступив до лав Королівського гусарського полку Оксфордширу. Однак його військова кар’єра набрала нових обертів, коли через два роки він був відряджений до Спеціального виконавчого підрозділу (SOE) і відряджений до Каїра. Тут військовий опинився у центрі складного політичного протистояння. З одного боку було Міністерство закордонних справ Великої Британії, що підтримувало югославських монархістів під командуванням генерала Драголюба Михайловича, а з іншого — частина SOE, яка вважала єдиною дієвою силою у Югославії партизанів-комуністів на чолі з Йосипом Брозом Тіто.
У травні 1943 року Вільям Дікін очолив невелику британську місію, яку було десантовано до Головного штабу народно-визвольних партизанських загонів для оцінювання реальної ситуації. Вони прибули у критичний момент, коли повстанці пробивалися з німецького оточення. Участь керівника у цих подіях не лише зміцнила його репутацію, але й посприяла встановленню тісних зв’язків з Йосипом Брозом Тіто, що мали довготривале значення для союзницької стратегії у регіоні.
Наприкінці 1943 року Вільям Дікін створив нову родину, одружившись зі своєю колегою із SOE Лівією Стелою. Коли він просунувся до звання полковника, його подальша робота над югославським напрямом велася вже з Італії, де поблизу Барі розташовувалася база британської спецслужби. Після завершення активних бойових дій чоловік повернувся на Балкани у 1945-1946 роках як дипломатичний представник своєї країни, що надало йому змогу поглибити контакти з новим політичним керівництвом Югославії. Маючи довіру серед партизанських лідерів, він часто подорожував країною та вивчав її зсередини.
У середині 1940-х років Вільям Дікін повернувся до академічного середовища Оксфорда. Вінстон Черчилль особисто запросив його очолити роботу над документуванням подій Другої світової війни. Завдяки щедрому, хоча й обмеженому фінансуванню французького мецената Антоніна Бессе, чоловік ініціював створення нового коледжу для післядипломної освіти. Попри зайнятість адміністративними справами та участю у закордонних поїздках Вінстона Черчилля, він встиг написати важливу монографію «The Brutal Friendship», присвячену відносинам між фашистською Італією та нацистською Німеччиною.
Коли коледж Сент-Ентоні став повноцінною освітньою установою для жінок, Вільям Дікін склав повноваження керівника у 1968 році. Він оселився у французькому муніципалітеті Ле-Кастелле неподалік Тулона. Попри часом суперечливе ставлення до життя у віддаленні, чоловік залюбки навідувався до Лондона, де вів активне інтелектуальне життя — брав участь у зустрічах, виступах та дискусіях, пов’язаних з вивченням Другої світової війни. Продовжуючи творчу діяльність до кінця життя, чоловік помер 22 січня 2005 року у Ле-Кастелле.
Вільям Дікін та Йосип Броз Тіто, 1943
Визнання та значення військової діяльності Вільяма Дікіна
Вільям Дікін залишається унікальною постаттю, яка поєднала фронтову відвагу з аналітичною проникливістю. Як видатний історик і засновник коледжу Сент-Ентоні в Оксфорді, він зробив значний внесок у розвиток післядипломної освіти. У науковій сфері чоловік залишив низку ґрунтовних праць, серед яких «The Brutal Friendship: Hitler, Mussolini, and the Fall of Italian Fascism, 1942–1945», «The Embattled Mountain» та спільно редагована «British Political and Military Strategy in Central, Eastern, and Southern Europe in 1944». За свою діяльність він був посвячений у лицарі, нагороджений Орденом Почесного легіону, Орденом Мужності та обраний членом Британської академії.
